церква "Воскресіння"

У що ми віримо

екрана о 21.48.19 1

Святе письмо

Ми навчаємо, що Біблія – це записане Боже об’явлення людині, і шістдесят шість книг Біблії, котрі Святий Дух дав нам є довершеним Божим Словом, котре однаково натхненне в кожній його окремій частині (2 Пет. 1:20-21; 1 Кор. 2:7-14). Ми навчаємо, що Слово Боже – це об'єктивне і зрозуміле об’явлення (1 Кор. 2:13; 1 Сол. 2:13), натхненне Богом в кожному слові (2 Тим. 3:16), абсолютно безпомилкове в оригінальних текстах, непогрішиме, що вийшло із уст Божих. Ми навчаємо, що буквальне, історико-граматичне тлумачення Писання є єдиним правильним методом тлумачення Писання. Таким чином початкові розділи книги Буття говорять про створення світу за шість буквальних днів (Бут. 1:31; Вих. 31:17). Ми навчаємо, що Біблія – це єдиний авторитет для керівництва в питаннях віри і практичного життя (Мф. 5:18; 24:35; Ів. 10:35; 16: 12-13; 17:17; 2 Пет. 1:20-21; 1 Кор. 2:13; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 4:12). Ми навчаємо, що Бог говорив в Своєму записаному Слові через процес подвійного авторства. Дух Святий керував авторами таким чином, що, використовуючи свої особисті якості та різні літературні стилі, вони склали і записали Боже Слово для людини (2 Пет. 1:20-21) без єдиної помилки, як в цілому, так і в кожній окремій частині (Мт. 5:18; 2 Тим. 3:16). Ми навчаємо, що хоча може бути декілька застосувань певного місця Писання, проте є тільки одне правильне тлумачення. Значення Святого Писання слід знаходити, старанно застосовуючи буквальний, історико-граматичний метод тлумачення, усвідомлюючи повну залежність від допомоги Святого Духа (Ів. 7:17; 16:12-15; 1 Ів. 2:20; 1 Кор. 2:7-15). Відповідальність кожного віруючого полягає в тому, щоб ретельно встановити справжню ціль та значення тексту Писання, визнаючи, що його застосування обов'язкове для всіх поколінь.

екрана о 22.10.21

Бог

Ми навчаємо, що існує тільки один живий та правдивий Бог (Повт. Зак. 6:4; Іс. 45:5-7; 1 Кор. 8:4), нескінченний, всезнаючий Дух (Ів. 4:24), досконалий у всіх Своїх якостях, єдиний у Своїй сутності, вічно існуючий в трьох особистостях: Отець, Син і Святий Дух (Мт. 28:19; 2 Кор. 13:13) - кожна з яких однаково гідна поклоніння та покори. Бог Отець Ми навчаємо, що Бог Отець, перша Особа Трійці, визначає і здійснює все згідно Свого задуму і благодаті (Пс. 144: 8-9; 1 Кор. 8:6). Він є Творець всього (Бут. 1:1-31; Еф. 3:9). Як єдиний абсолютний і всемогутній Правитель всесвіту, Він володіє повною владою над творінням, провидінням та відкупленням (Пс. 102:19; Рим. 11:36). Його батьківство включає як Його положення всередині Трійці, так і Його відносини з людьми. Як Творець, Він є Батьком для всіх людей (Еф. 4: 6), проте Він є духовним Батьком тільки для віруючих (Рим. 8:14; 2 Кор. 6:18). Все існуюче Він призначив для Своєї слави (Еф. 1:11). Він постійно підтримує і спрямовує все, керує всіма істотами і подіями (1 Хрон. 29:11). У Своєму повновладді Він ніколи не чинить гріх та не схвалює його проявів (Ав. 1:13), тому Він не знімає відповідальності за гріх з моральних істот (1 Пет. 1:17). Він милостиво обрав від вічності тих, кого захотів спасти (Еф. 1:4-6). Він спасає від гріха всіх, хто приходить до Нього через віру в Ісуса Христа, усиновляє їх та стає Батьком для них (Ів. 1:12: Рим. 8:15; Гал. 4:5; Євр. 12:5-9).

Знімок екрана о 22.30.32

Бог Син

Ми навчаємо, що Ісус Христос, друга Особа Трійці, володіє всіма божественними атрибутами, вічний та рівний з Отцем (Ін. 10:30; 14:9). Ми навчаємо, що Бог Отець створив все згідно Своєї волі, через Свого Сина Ісуса Христа, все творіння існує та тримається Ним. (Ін. 1:3; Кол. 1:15-17; Євр. 1:2). Ми навчаємо, що при втіленні (Бог став людиною) Христос відмовився тільки від переваг божественності, але не від божественної сутності, ні за ступенем, ні за якістю. У Своєму втіленні Христос, вічно існуюча друга Особа Трійці, отримав усі властиві людині якості окрім гріха і, тому, став Боголюдиною (Флп. 2:5-8; Кол. 2:9). Ми навчаємо, що Ісус Христос являє Собою неподільну єдність людської і божественної природи (Мих. 5:2; Ін. 5:23; 14: 9-10; Кол. 2:9). Ми навчаємо, що Господь Ісус Христос був народжений від діви (Іс. 7:14; Мф. 1:23, 25; Лк. 1:26-35); що Він втілений Бог (Ін. 1:1,14); і мета Його втілення – явити Бога людям, викупити їх від їхніх гріхів та царювати в Царстві Божому (Пс. 2:7-9; Іс. 9:6; Ів. 1:29; 1 Пет. 1: 18-19; Флп. 2: 9-11; Євр. 7: 25-26). Ми навчаємо, що при втіленні Христос, друга Особа Трійці, відклав Своє право на повноту переваг рівності з Богом і прийняв положення, гідне раба, але ніколи не втрачав Своїх божественних атрибутів (Флп. 2:5-8). Ми навчаємо, що наш Господь Ісус Христос здійснив наше спасіння через пролиття Своєї крові і жертовну смерть на хресті; Його смерть була добровільною, Він помер замість людини, як викуп, умилостививши гнів Бога; таким чином Бог Отець є задовільнений і може виявити милість та подати прощення грішнику, котрий вірує (Ін. 10:15; 1 Пет. 2:24; Рим. 3:24-25; 5:8). Ми навчаємо, що завдяки смерті нашого Господа Ісуса Христа, народжений згори віруючий, звільняється від покарання за гріх, від влади гріха і, в майбутньому, від самої присутності гріха; він проголошується праведним, отримує вічне життя і усиновлення в Божу родину (1 Пет. 2:24; 3:18; Рим. 3:25; 5:8-9; 2 Кор. 5:14-15). Ми навчаємо, що наше оправдання стверджується Його буквальним, фізичним воскресінням з мертвих; що зараз Він вознісся на небеса, сидить праворуч Отця та виступає як наш Посередник і Первосвященик (Мф. 28:6; Лк. 24:38-39; Ді. 2:30-31; 1 Ін. 2: 1; Рим. 4:25 ; 8:34; Євр. 7:25; 9:24). Ми вчимо, що воскресінням Ісуса Христа з мертвих Бог підтвердив божественність Свого Сина і те, що Він прийняв жертву викуплення Христа на хресті. Тілесне воскресіння Ісуса також гарантує майбутнє воскресіння всіх віруючих (Ін. 5: 26-29; 14:19; Рим. 4:25; 6: 5-10; 1 Кор. 15: 20,23). Ми навчаємо, що Ісус Христос повернеться, щоб при підхопленні взяти до Себе Церкву, яка є Його Тіло, і, повернувшись із Своєю Церквою у славі, встановить тисячолітнє Царство на землі (Дії. 1: 9-11; 1 Фес. 4:13-18; Об. 20). Ми навчаємо, що Господь Ісус Христос – Той, через Кого Бог буде судити все людство (Ін. 5: 22-23): а) віруючих (1 Кор. 3:10-15; 2 Кор. 5:10); б) живих жителів землі в момент Його повернення у славі (Мт. 25: 31-46); в) померлих невіруючих людей перед Великим білим престолом (Об. 20: 11-15). Як Посередник між Богом і людиною (1 Тим. 2: 5), як Голова Свого Тіла – Церкви (Еф. 1:22; 5:23; Кол. 1:18), і як грядущий Цар всесвіту, котрий буде царювати на престолі Давида (Іс. 9: 6-7; Єз. 37: 24-28; Лк. 1: 31-33).

Знімок екрана о 22.47.09

Бог Святий Дух

Ми навчаємо, що Дух Святий – це божественна Особистість, вічна, яка не має початку, що володіє всіма атрибутами Бога, включаючи розум (1 Кор. 2:10-13), почуття (Еф. 4:30), волю (1 Кор. 12:11), вічність (Євр. 9:14), всюдиприсутність (Пс. 138:7-10), всезнання (Іс. 40:13-14), всемогутність (Рим. 15:13) і правдивість (Ін. 16:13). За всіма божественним властивостями Він є рівним Отцю та Сину (Мф. 28:19; Дії. 5:3-4; 28: 25-26; 1 Кор. 12:4-6; 2 Кор. 13:13; Єр. 31:31-34 і Євр. 10: 15-17). Ми навчаємо, що дія Духа Святого полягає в тому, щоб виконувати божественну волю по відношенню до всього людства. Ми визнаємо Його суверенну участь у творенні (Бут. 1:2), втіленні (Мф. 1:18), записаному об’явленні (2 Пет. 1:20-21) і в спасінні (Ін. 3: 5-7). Ми навчаємо, що служіння Духа Святого почалося в день П'ятидесятниці, коли Він зійшов від Отця, як було обіцяно Христом (Ін. 14:16-17; 15:26), щоб почати і здійснити творіння Тіла Христового, яким є Церква (1 Кор. 12:13). Його божественні дії також включають відкриття світові про гріх, про праведність, і про суд; прославляння Господа Ісуса Христа і преображення віруючих в образ Христа (Ін. 16:7-9; Дії. 1:5; 2:4; Рим. 8:29; 2 Кор. 3:18; Еф. 2:22). Ми навчаємо, що Дух Святий надприродним чином і повновладно діє при відродженні та хрещенні всіх віруючих в Тіло Христове (1 Кор. 12:13). Дух Святий також перебуває в віруючих, освячує, наставляє, наділяє їх силою для служіння і запечатує їх на день викуплення (Рим. 8:9-11; 2 Кор. 3:6; Еф. 1:13). Ми навчаємо, що Дух Святий – це божественний Вчитель, котрий настановив апостолів і пророків на всю істину, коли вони записували Боже об’явлення – Біблію (2 Пет. 1:19-21). Дух Святий перебуває в кожному віруючому з моменту відродження, і всі, народжені від Духа, повинні наповнюватись Духом, тобто, жити під Його керівництвом (1 Ін. 2:20, 27; Рим. 8:9-11; Еф. 5:18). Ми навчаємо, що Дух Святий наділяє Церкву духовними дарами. Дух Святий прославляє не себе і не Свої дари; Він прославляє Христа, здійснюючи Свою працю спасіння для тих, хто гине і збудовує віруючих найсвятішою вірою (Ів. 16:13-14; Ді. 1:8; 1 Кор. 12:4-11; 2 Кор. 3:18). Ми навчаємо, що Бог – Святий Дух володіє найвищою владою в даруванні всіх Своїх дарів для вдосконалення святих, таким чином говоріння мовами і чинення знамен та чудес в ранній Церкві стверджували, що через апостолів дається об’явлення Божої істини, та не були особливими ознаками життя віруючих (1 Кор. 12:4-11; 13:8-10: 2 Кор. 12:12; Еф. 4: 7-12; Євр. 2:1-4).

Знімок екрана о 21.19.21

Спасіння

Ми вчимо, що спасіння людини є цілком і повністю дією Божої благодаті на основі відкупної смерті Ісуса Христа, через Його пролиту кров, таким чином, виключає будь-які людські заслуги або добрі діла (Ін. 1:12: Еф. 1: 7; 2: 8-9; 1 Пет. 1: 18-19). Відродження. Ми вчимо, що народження згори є надприродною дією Духа Святого, через Якого, віруючий отримує нову сутність і нове життя. (Ін. 3: 3-8; Тит. 3: 5). Народження згори відбувається миттєво і виключно силою Духа Святого через дію Слова Божого (Ін. 5:24). Грішник отримує від Святого Духа бажання та здатність покаятись і він відповідає вірою на забезпечене Богом спасіння. Справжнє відродження проявляється в гідних плодах покаяння, котрі виражаються в праведних відносинах та поведінці. Добрі діла – необхідне свідоцтво і плід покаяння (1 Кор. 6: 19-20; Еф. 2:10), вони будуть проявлені в житті віруючого в тій мірі, в якій він підкоряється Святому Духу через послух Слову Божому (2 Пет. 1: 4-11; Еф. 5: 17-21; Флп. 2: 12б; Кол. 3:16). Через покору перед Божим Словом та послух, віруючий все більше і більше перемінюється в образ свого Господа Ісуса Христа (2 Кор. 3:18). Це перетворення досягне кульмінації при прославлянні всіх віруючих в час приходу Христа (2 Пет. 1: 4; 1 Ін. 3: 2-3; Рим. 8:17). Обрання. Ми вчимо, що обрання – це Божа дія, за допомогою якої, перше закладин світу, Бог обрав у Христі тих, кого Він по Своїй милості відроджує, спасає і освячує (1 Пет. 1: 1-2; Рим. 8: 28- 30; Еф. 1: 4-11; 2 Сол. 2:13; 2 Тим. 2:10). Ми вчимо, що суверенне обрання не суперечить відповідальності людини покаятися і вірити в Христа, як Спасителя і Господа (Єз. 18:23, 32; 33:11; Ін. 3: 18-19, 36; 5:40; Рим. 9: 22-23; 2 Сол. 2: 10-12; Об. 22:17). Суверенна Божа благодать охоплює як і сам дар спасіння, так і всі засоби, котрі Бог використовує для того, щоб грішник прийняв цей дар. Таким чином суверенне Боже обрання приведе до визначеного Богом результату. Всі, кого Отець притягує до Себе вони повірять, і всіх, хто повірить, будуть прийняті Отцем. (Ін. 6: 37-40, 44; Дії. 13:48; Як. 4: 8). Ми вчимо, що милостиве відношення Бога до повністю зіпсованих, грішників не пов'язане з будь-якою ініціативою з їхнього боку або з тим, що Бог заздалегідь знає, що вони можуть щось зробити по своїй волі для Нього, але основане виключно на Його суверенній благодаті та милості (1 Пет. 1: 2; Еф. 1: 4-7; Тит. 3: 4-7). Ми вчимо, що обрання не повинно розглядатися як таке, що ґрунтується виключно на одному понятті суверенності. Бог дійсно суверенний, але Він проявляє Свою суверенність в абсолютній гармонії з іншими Своїми якостями, особливо зі Своїм всезнанням, справедливістю, святістю, мудрістю, благодаттю і любов'ю (Рим. 9: 11-16). Його суверенність завжди вихваляє Його волю в повній гармонії з Його характером, виявленого людям через життя Господа нашого Ісуса Христа (Мф 11: 25-28: 2 Тим. 1: 9). Виправдання. Ми вчимо, що виправдання – це Божа дія (Рим. 8:33), через яку Він проголошує праведними тих, хто через віру в Христа кається у своїх гріхах (Іс. 55:6-7; Лк. 13: 3; Дії. 2:38; 3:19; 11:18; Рим. 2:4; 2 Кор. 7:10), сповідує Його як суверенного Господа (Рим. 10: 9-10; 1 Кор. 12:3; 2 Кор. 4: 5; Флп. 2:11). Ця праведність не залежить від діл або достоїнств людини (Рим. 3:20; 4:6) і основана на тому, що Христу були зараховані наших гріхів (1 Пет. 2:24; Кол. 2:14) а Його праведність зарахована віруючому (1 Кор. 1:30; 2 Кор. 5:21). Таким чином, Бог являє Себе і «праведним, і виправдує того, хто вірує в Ісуса» (Рим. 3:26). Освячення. Ми вчимо, що кожен віруючий є освячений (відділений) для Бога через виправдання і, таким чином, проголошений святим. Це освячення позиційне і миттєве, його не можна плутати з прогресивним освяченням. Таке освячення пов'язане з положенням віруючого перед Богом, а не з його ходженням перед Богом (Дії. 20:32; 1 Пет. 1: 2; 1 Кор. 1: 2, 30; 6:11; 2 Сол. 2: 13; Євр. 2:11; 3: 1; 10:10, 14; 13:12). Ми також навчаємо про прогресивне освячення, за допомогою якого, за дією Духа Святого, стан віруючого наближається до положення, яке він займає завдяки виправданню. Через послух Слову Божому, отримуючи силу від Духа Святого, віруючий здатний вести все більш святе життя в згоді із волею Божою і ставати все більш і більш подібним до нашого Господа Ісуса Христа (Ін. 17:17, 19; Рим. 6: 1-22 ; 2 Кор. 3:18; 1 Фес. 4: 3-4; 5:23). В цьому відношенні ми вчимо, що кожен спасенний щодня веде боротьбу, як нове творіння у Христі, проти гріха в своїй плоті. Однак все необхідне для перемоги віруючий отримує через силу Святого Духа, котрий перебуває в ньому. Така боротьба триває протягом усього земного життя віруючого і не закінчиться на землі. Будь-які заяви про остаточне викорінення гріха з життя віруючого не відповідає Писанню. Хоча повне викорінення гріха неможливо, проте Дух Святий дає перемогу над гріхом (1 Пет. 1: 14-16; 1 Ін. 3: 5-9; Гал. 5: 16-25; Еф. 4: 22-24; Флп. 3: 12; Кол. 3: 9-10) Непорушність спасіння. Ми навчаємо, що всі викуплені, отримавши спасіння, зберігаються силою Божою і тому будуть збережені у Христі навіки (Ін. 5:24; 6: 37-40; 10: 27-30; 1 Пет. 1: 5; Юд. 24; Рим . 5: 9-10; 8: 1, 31-39; 1 Кор. 1: 4-8; Еф. 4:30; Євр. 7:25; 13: 5). Ми навчаємо, що віруючий має особливу нагоду з впевненістю радіти своїм спасінням через запевнення Слова Божого, котре, однак, також ясно забороняє користуватися християнською свободою, як приводом для гріха і догоджанню плоті (Рим. 6: 15-22; 13: 13-14; Гал. 5:13, 25-26; Тит. 2: 11-14). Відділення. Ми вчимо, що Старий і Новий Завіт ясно закликають до відокремлення від гріха. Писання однозначно вказує на те, що в останні дні примножиться відступництво і любов до цього світу (2 Кор. 6:14-7:1; 2 Тим. 3:1-5). Ми вчимо, що з глибокої вдячності за незаслужену благодать Божу, і тому що наш славний Бог гідний нашого повного посвячення, всі спасенні повинні жити так, щоб проявляти свою безмежну любов до Бога і не ганьбити нашого Господа і Спасителя. Ми вчимо також, що Бог заповідав нам відділятися від всякого релігійного відступництва, від світських та гріховних справ (1 Ін. 2: 15-17; 2 Ін. 9-11; Рим. 12: 1-2; 1 Кор. 5: 9 -13; 2 Кор. 6: 14-7: 1). Ми вчимо, що віруючі повинні бути відділені для Господа Ісуса Христа (2 Сол. 1:11-12; Євр. 12:1-2) і повинні свідчити, що християнське життя – це життя в слухняності і праведності, життя в постійному зростанні в святості (1 Ін. 3:1-10; Рим. 12:1-2; 2 Кор. 7: 1; Тит. 2: 11-14; Євр. 12 : 14).

Знімок екрана о 21.22.11

Церква

Ми вчимо, що всі, хто повірив в Ісуса Христа, є відразу поміщеним Святим Духом в єдине духовне тіло – Церкву (1 Кор. 12: 12-13), наречену Христа (2 Кор. 11: 2; Еф. 5: 23-32; Об. 19: 7-8), для якої Голова – Христос (Еф. 1:22; 4:15; Кол. 1:18). Ми вчимо, що створення Церкви, Тіла Христового, почалося в день П'ятидесятниці (Дії. 2: 1-21, 38-47) і завершиться при Другому приході Христа за обраними Своїми в момент підхоплення Церкви (1 Кор. 15: 51-52; 1 Фес. 4: 13-18). Ми вчимо, що Церква – це унікальний духовний організм, створений Христом, що складається з усіх народжених згори віруючих (Еф. 2: 11-3: 6). Церква відрізняється від Ізраїля (1 Кор. 10:32); це таємниця, яка не була відкрита до нинішньої епохи (Еф. 3: 1-6; 5:32). Ми вчимо, що Новий Завіт ясно говорить про існування помісних церков (Дії. 14:23, 27; 20:17, 28; Гал. 1: 2; Флп. 1: 1; 1 Фес. 1: 1 ; 2 Сол. 1: 1), і що члени одного духовного Тіла покликані об'єднуватися в помісні громади (1 Кор. 11: 18-20; Євр. 10:25). Ми вчимо, що вища влада в церкві належить тільки Христу (1 Кор. 11: 3; Еф. 1:22; Кол. 1:18), і що керівництво церквою, дари, порядок, дисципліна і поклоніння встановлені Його владою, як зазначено в Писанні. Поставлені згідно Писання служителі, підлеглі Христу є відповідальними за громаду: пресвітери (вони також називаються єпископами, пастирями і пастирями-вчителями; Дії. 20:28; Еф. 4:11) і диякони. Як і ті, так і інші повинні відповідати біблійним вимогам (1 Пет. 5: 1-5; 1 Тим. 3: 1-13; Тит. 1: 5-9). Ми вчимо, що ці служителі служать в церкві, як раби Христові (1 Тим. 5: 17-22) і володіють Його владою для керівництва церквою. Громада повинна підкорятися своїм керівникам (Євр. 13: 7, 17). Ми вчимо про важливість учнівства (Мф. 28: 19-20; 2 Тим. 2: 2), про взаємну підзвітності всіх віруючих один перед одним (Мф. 18: 5-14), а також про необхідність церковної дисципліни для тих, хто грішить, котра застосовується згідно з вимогами Писання (Мф. 18: 15-22; Ді. 5: 1-11; 1 Кор. 5: 1-13; 2 Сол. 3: 6-15; 1 Тим. 1: 19-20; Тит. 1 : 10-16). Ми вчимо про автономію помісної церкви, вільної від будь-якої зовнішньої влади або контролю, з правом на самоврядування і свободу від втручання будь-якої ієрархії окремих осіб або організацій (Тит. 1: 5). Ми вчимо, що співпраця правдивих церков для проповіді і поширення віри відповідає Писанню. Однак, кожна помісна церква, через своїх пресвітерів, а саме через їхнє тлумачення і застосування Писання, повинна сама визначати ступінь і методи такої співпраці. Пресвітери також повинні вирішувати всі інші питання, пов'язані з членством, правилами, дисципліною, благодійністю і управлінням (Дії. 15: 19-31; 20:28; 1 Пет. 5: 1-4; 1 Кор. 5: 4-7, 13). Ми вчимо, що мета Церкви – прославляти Бога (Еф. 3:21), будувати себе у вірі (Еф. 4: 13-16), проповідуючи Слово (2 Тим. 2: 2, 15; 3: 16-17), перебуваючи в спілкуванні (Дії. 2:47; 1 Ін. 1: 3), здійснюючи хрещення та хліболамання (Лк. 22:19; Дії. 2: 38-42), проголошуючи та поширюючи Євангелію по всьому світу (Мт. 28: 19; Дії. 1: 8; 2:42). Ми вчимо, що всі святі покликані на діло служби (1 Кор. 15:58; Еф. 4:12; Об. 22:12). Ми вчимо, що церква повинна діяти разом з Богом, коли Він здійснює Свої цілі в світі. Для цього Бог дає для церкви духовні дари. Він дає людей, обраних для спорядження святих на діло служби (Еф. 4: 7-12); а також Він дає унікальні духовні здібності кожному члену Тіла Христового (1 Пет. 4: 10-11; Рим. 12: 5-8; 1 Кор. 12: 4-31). Ми вчимо, що для помісної церкви були заповідані дві постанови: хрещення і вечеря Господня (Дії. 2: 38-42). Християнське водне хрещення через занурення (Дії. 8: 36-39) - це урочисте свідоцтво віруючого про свою віру в розп'ятого, похованого і воскреслого Спасителя, про єдність з Ним у смерті для гріха і в воскресіння для нового життя (Рим. 6: 1 -11). Також хрещення – це знак спільності з видимим Тілом Христовим і приналежності до нього (Дії. 2: 41-42). Ми вчимо, що вечеря Господня – це спогад і проголошення смерті Христа аж до моменту Його приходу, і що перед нею завжди потрібно перевіряти самого себе (1 Кор. 11: 28-32). Ми вчимо також, що хоча елементи причастя тільки вказують на плоть і кров Христа, тим не менш, участь у вечері Господній – це дійсно спілкування з воскреслим Христом, котрий живе в кожному віруючому, і, таким чином, присутній серед Свого народу (1 Кор. 10:16).

Знімок екрана о 21.24.16

Останні події

Смерть. Ми вчимо, що фізична смерть не призводить до втрати нематеріального усвідомлення (Об. 6: 9-11), що душі викуплених людей негайно з’являються в присутності Христа (Лк. 23:43; 2 Кор. 5: 8; Флп. 1:23 ), що відбувається поділ душі і тіла (Флп. 1: 21-24), і що для викуплених цей поділ буде тривати до підхоплення Церкви (1 Сол. 4: 13-17), з якого почнеться перше воскресіння (Об. 20: 4-6), коли наша душа і нове тіло знову з'єднаються, щоб вічно бути в славі з нашим Господом (1 Кор. 15: 35-44, 50-54; Флп. 3:21). До цього часу душі викуплених у Христі людей залишаються в радісному спілкуванні з нашим Господом Ісусом Христом (2 Кор. 5: 8). Ми вчимо, що буде тілесне воскресіння всіх людей, спасенних – для вічного життя (Ін. 6:39; Рим. 8: 10-11, 19-23; 2 Кор. 4:14), і не спасенних – для суду та вічного покарання (Дан. 12: 2; Ін. 5:29; Об. 20: 13-15). Ми вчимо, що душі не спасенних людей після смерті несуть покарання до часу другого воскресіння (Лк. 16: 19-26; Об. 20: 13-15), коли душа возз'єднається з воскреслим тілом (Ін. 5: 28-29). Після цього вони постануть перед Великим білим престолом для суду (Об. 20: 11-15), будуть кинуті в пекло, озеро огняне (Мт. 25: 41-46), і назавжди будуть відокремлені від життя з Богом (Дан. 12: 2; Мт. 25: 41-46; 2 Сол. 1: 7-9). Підхоплення Церкви. Ми вчимо, що Господь Ісус Христос особисто, тілесно повернеться, щоб взяти Свою Церкву із землі (Ін. 14: 1-3; 1 Кор. 15: 51-53; 1 Сол. 4: 15-5: 11), і між цією подією та Його поверненням у славі зі святими, дасть віруючим нагороди згідно їхніх діл (1 Кор. 3: 11-15; 2 Кор. 5:10). Період скорботи. Ми навчаємо, що відразу після підхоплення Церкви з землі (Ін. 14: 1-3; 1 Сол. 4: 13-18) праведний суд Божий і Його покарання вилиються на невіруючих людей (Єр. 30: 7; Дан. 9:27 ; 12:1; 2 Сол. 2:7-12; Об. 16) ці покарання досягнуть кульмінації при поверненні Христа на землю в славі (Мт. 24: 27-31; 25: 31-46; 2 Сол. 2 : 7-12). В цей час старозавітні святі і святі періоду скорботи воскреснуть, а живі будуть судимі (Дан. 12: 2-3; Об. 20: 4-6). Цей період включає сімдесятий тиждень пророцтва Даниїла (Дан. 9: 24-27; Мт. 24: 15-31; 25: 31-46). Другий прихід і Тисячолітнє Царство. Ми навчаємо, що після періоду скорботи Христос прийде на землю, щоб зайняти престол Давида (Мт. 25:31; Лк. 1: 32-33; Дії. 1:10-11; 2: 29-30) і встановити на землі Своє тисячолітнє Месіанське Царство (Об. 20:1-7). Протягом цього часу воскреслі святі будуть царювати з Ним над Ізраїлем і всіма народами землі (Єз. 37:21-28; Дан. 7:17-22; Об. 19:11-16). Цьому царству буде передувати перемога Христа над антихристом і лжепророком а також, сатана буде скований на тисячу років (Дан. 7:17-27; Об. 20:1-6). Ми навчаємо, що Царство буде виконанням Божої обітниці Ізраїлю (Іс. 65:17-25; Єз. 37:21-28; Зах. 8:1-17) в котрій Бог говорив про відновлення царства на землі, котре Ізраїль втратив через свій непослух (Повт. Зак. 28:15-68). Результатом такого непослуху стало тимчасове відкинення Ізраїлю (Мт. 21:43; Рим. 11:1-26), однак Ізраїль навернеться через покаяння та увійде в землю благословення (Єр. 31:31-34; Єз. 36: 22-32; Рим. 11: 25-29). Ми навчаємо, що цей час царювання нашого Господа буде відрізнятися гармонією, справедливістю, миром, праведністю та довголіттям (Іс. І; 65: 17-25; Єз. 36:33-38) і закінчиться в момент звільнення сатани із в’язниці (Об. 20: 7). Суд над загиблими. Ми навчаємо, що після звільнення сатани в кінці Тисячолітнього царювання Христа (Об. 20:7) він обманом збере народи землі на битву проти святих і любого міста; в цей час сатана та його армія будуть поглинені вогнем з небес (Об. 20:9). Після цього сатана буде кинутий в озеро вогненне і сірчане (Мт. 25:41; Об. 20:10), а Христос, як Суддя всіх людей, котрі воскреснуть (Ін. 5:22), буде судити великих і малих на суді за Великим Білим престолом. Ми навчаємо, що всі неспасенні люди, котрі померли, через воскресіння для суду отримають свій вирок (Ін. 5:28-29), вони будуть віддані вічному покаранню в озері вогненному (Мт. 25:41; Об. 20:11-15). Вічність. Ми навчаємо, що після закінчення Тисячолітнього Царства, тимчасового звільнення сатани та покарання неспасенних (2 Сол. 1:9; Об. 20:7-15) врятовані увійдуть в стан вічної слави з Богом, після чого стихії цієї землі будуть зруйновані (2 Пет. 3:10), буде створена нова земля, на якій буде перебувати праведність. (Еф. 5:5; Об. 20: 15, 21-22). Після цього Небесне місто опуститься з небес (Об. 21: 2) і стане місцем проживання святих, де вони будуть радіти вічним спілкування з Богом та один з одним (Ін. 17:3; Об. 21-22). Наш Господь Ісус Христос, виконавши Свою спокутну місію, передасть царство Богові Отцеві (1 Кор. 15:23-28), щоб у всьому Триєдиний Бог міг царювати на віки вічні (1 Кор. 15:28).

Воскресіння-(Колір)